Солідарність та солідаризм

Солідарність та солідаризм. Основи політичної теорії

Поняття «Солідарність» та «Солідаризм»

Поняття «солідарність» та «солідаризм» походять від латинських слів «solidare — solidum», що значить «пов’язувати, з’єднувати, наповнювати». Одне зі значень терміну «solidum» — ціле, утворене із пов’язаних між собою елементів. В свою чергу, похідне слово від терміну «solidum» — «soliditas» означає міцність, довгочасність та цілість.

Солідарність відіграє надзвичайно важливу роль у спільному житті не тільки людей, а й усіх живих істот. На принципі солідарності будується соціально-філософська система солідаризму. Таким чином, солідарність розглядається не лише як принцип, а також як морально-етичний постулат, на який повинен опиратися увесь суспільний устрій.

Солідарність та солідаризм, в їх практичній площині, зводиться до солідарної дії з метою досягнення спільної мети та принципу «один за всіх та всі за одного».

Принцип та система солідаризму

Надзвичайно важливим є також справедливий розподіл національного продукту держави. Згідно з принципом солідаризму, кожний громадянин у державі виконує функцію, яка є потрібною для всіх інших членів суспільства.

Наприклад, президент держави, робітник на підприємстві, селянин в полі чи менеджер в комерційному банку виконують функції, які є корисними для всіх громадян держави. Тому національний продукт країни має бути розподілений відповідно до цих функцій. Інакше держава не виконає своєї ролі справедливого арбітра, що неминуче призведе до класової боротьби та конфліктів між її громадянами.

Система солідаризму визнає суспільство носієм економічних функцій: визнаючи принцип приватної власності, вона, проте, залишає за собою право унормовувати і регулювати взаємини між економічною діяльністю індивіда, суспільства і держави. Народ, в свою чергу, є природною спільнотою. Отже, він не є незалежним від держави. З огляду на це держава має право задля суспільного добра втручатися у сферу народного господарства.

В такий спосіб солідаризм намагається усунути вади економічного лібералізму та соціалізму, залишаючи, проте, позитивні елементи обох систем. Солідаризм визнає природні права людини і, водночас, належна увага приділяється всьому суспільству. Моральний обов’язок вимагає від солідаризму визнання принципу свободи як найвищої соціальної цінності, інакше кажучи, свободи для всіх членів суспільства, а не лише для привілейованих верств населення.

Саме з цих причин солідаризм протистоїть руйнівній конкуренції, не виключаючи, однак, чесного змагання економічних суб’єктів. Набуття приватної власності в системі солідаризму захищається як одне з природних прав особи. Форми і межі цих прав повинні регулюватися чинним законодавством.

Держава, згідно з принципом солідаризму — це результат або продукт соціальних процесів, вона є необхідною та найвищою формою людського співжиття, одним із феноменів природного права, який ґрунтується на розумі. Держава має здатність до адаптації у часі й просторі, і неможливо уявити, наприклад, науково-технічний прогрес, вдосконалення соціальних та економічних зв’язків без підвищення почуття відповідальності та дисципліни, що, без сумніву, сприяє реорганізації та розвитку правових, соціальних та економічних інституцій.